Соціальний робітник – справжня опора маломобільних підопічних терцентру
“Соціальний робітник – це опора, помічник!
Співрозмовник, промінь сонця
В день похмурий у віконце!”
Такий вірш написала одна з підопічних Дніпровського міського територіального центру.
Дійсно, для маломобільних підопічних терцентру (відділення “догляду вдома“) прихід соціального робітника – це завжди немов маленьке свято. Недивно, адже саме ця людина подбає про те, щоб у холодильнику завжди були продукти, необхідні ліки – в аптечці, а свіженькі газети коло ліжка.
Один день з з життя соцробітника
День у соціальних супергероїнь починається о 8-ій годині. Тільки-но випивши ранкову каву, вони поспішають до свого відділу терцентру – відмітитися, обговорити нагальні питання, які потрібно донести до підопічних, взяти обіди та відправитися до своїх бабусь та дідусів. Протягом своєї зміни соцробітник зазвичай відвідує трьох-чотирьох підопічних. Час на кожного з них варіюється від обставин – зазвичай приблизно півтори-дві години.
– У відділі терцентру Соборного району наразі налічується 61 соцробітник на 570 літніх людей, серед яких є і ВПО, – зауважила Віра Калина, завідувачка відділення соціальної допомоги вдома, відділу у Соборному районі Дніпровського міського територіального центру. – Працюємо щодня, і окрім того, ще маємо виїзну бригаду для надання термінової допомоги.
Соціальна робітниця Наталія Черевко перерахувала нам свої звичні справи на щодень:
– У мене 12 підопічних. Закуповую для них продукти, для цього у мене навіть тачечка є. Овочі, картопля зараз дуже актуальна, медикаменти. Якщо потрібно, завжди супроводжую до поліклініки. Багато спілкуємося, адже вони живуть самотньо і це чи найнеобхідніше для них. І розмовляти, і допомагати мені дуже подобається, і ніколи не було бажання змінити професію!
Що кажуть про соціальних робітників їх підопічні?
Одна з підопічних Наталії – 93-річна пані Зоя, яка вже десяток років обслуговується в терцентрі. Жінка каже, що за цей час до неї приходили багато різних соцробітників, і на жодного з них вона не може поскаржитися – настільки все було якісно, охайно та з любов’ю.
– Наталія дуже уважна, завжди робить те, що я попрошу: прибирає, готує, коли мені буває важко, наприклад, супчик зварить, якісь інші страви, ходить до аптеки, в магазин. За це дуже дякую, не знаю, що робила би без соціальних робітників! – ділиться пані Зоя.
Подружжя Захарових — пан Іван та пані Фаліна — майже однолітки, мають лише рік різниці у віці. На облік до терцентру стали відносно нещодавно — у квітні, тому що до цього жили в Бахмуті. Чоловік майже не чує, а дружина погано бачить, і хоча вони завжди разом, їм все ж таки дуже необхідна допомога Наталії.
— Звичайно, ми сумуємо за рідним містом, але Дніпро прийняв нас дуже гостинно і надав підтримку у вигляді чудової соціальної робітниці! — каже подружжя.
Усього в Дніпровському міському терцентрі обліковуються більше 11,6 тисяч осіб поважного віку. З них 6 тис. обслуговуються у відділенні “догляд вдома” і 1 тис. — переселенці.
Ми теж згодні з віршем на початку статті і передаємо привіт Міському терцентру – у них найкращі соцробітники!