Волонтери територіального центру
Підопічні Міського територіального центру – справжні волонтери: під час воєнного стану вони допомагають армії. Літні люди та люди з інвалідністю, які відвідують терцентр або обслуговуються вдома, докладають усіх можливих зусиль, щоб допомогти нашим захисникам та наблизити перемогу України.
Пошиття речей для захисників
В Індустріальному терцентрі відвідувачки відділення трудової адаптації шиють для військових білизну.
«Як тільки почалась війна, ми буквально на третій день почали займатись волонтерством. Спочатку збирали речі військовим. Потім вантажили пісок з будівельного майданчика поблизу – для укріплень блокпостів. Було тяжко, але ще тяжче душевно, морально.
Далі почали думати, чим ще ми можемо бути корисні. І стали шити білизну нашим воїнам. В неї не тільки наш час і праця закладені – тут наша душа, наша молитва материнська», – каже пані Валентина, відвідувачка терцентру.
Також волонтери терцентру в’яжуть шкарпетки військовим. Роблять це ще з 2014 року, а зараз – запасаються теплими виробами вже на осінь.
Наталія Михайлівна, підопічна територіального центру, ділиться: «Матеріали нам дають тут, у відділенні, а ми вже в’яжемо шкарпетки. Розміри різні – від 39 по 46». На питання, чи тяжко, чи болить спина, наприклад, відповідає: «Болить. І спина, і руки, і ноги. Це сидяча робота. Але ми все одно сидимо і в’яжемо шкарпеточки. Холодно нашим захисникам восени та взимку. Ось ми і в’яжемо».
Усі вироблені речі майстрині передають волонтерам, а ті – напряму військовим. Ба більше, в терцентрі навіть приймають «замовлення» від волонтерів.
Як виявилось, бійці, які виписуються з лікарень, отримують базовий набір речей але не мають куди їх покласти.
«Коли наших воїнів виписують з лікарні, їм дають деякі базові речі, необхідні на час до прибуття до військової частини. Це мінімальний набір найнеобхіднішого, але і його немає куди покласти – хлопці мусять розпихати усе по карманах. Тому нам замовили такі малесенькі торбиночки для речей. Це лише експериментальний зразок. Якщо вийде вдало і зручно – будемо робити торбинки на постійній основі», – розповідає Наталія Харченко, інструктор з трудової адаптації.
Матеріали для виробів жінки беруть у відділенні натуральної допомоги. У банку одягу відділення залишаються вже дуже зношені джинси, які ніхто не забирає. Саме їх жінки перекроюють на майбутні торбинки для військових.
Незрячий волонтер плете сітки для ЗСУ
Віталій Іванович обслуговується соціальним робітником терцентру вдома. Чоловік має інвалідність по зору – ще 10-річним хлопчиком він захворів та втратив зір. Попри це, Віталій Іванович – дуже продуктивний волонтер в тилу: він плете маскувальні сітки для ЗСУ.
Чоловік займається плетінням різних сіток майже все життя. Вперше він навчився плести “авоськи” у школі для дітей з інвалідністю по зору. Потім – заробляв плетінням сіток на підприємстві: плів їх для теплиць та інших потреб. 
Пізніше – продовжував цю справу вдома, як незалежний підприємець. А зараз Віталій Іванович знайшов корисне застосування своєму вмінню – виробляє сітки для військових.
«Ось, бачите, така сітка – з коміркою 10 на 10 см. Цього року я почав їх плести для армії. Почув, що є потреба. А в мене нитки лишилися після того мого бізнесу, так би мовити. Та й думаю, зв’яжу пару сіток. Так оце вже буде 750 м2, що я зв’язав для наших захисників».
Кожен виріб Віталія Івановича – це сітка з капронових ниток, на яку згодом навішуються клаптики тканини. Цей каркас є настільки міцним, що, навіть докладаючи зусиль, його неможливо розірвати (так, ми самі в цьому впевнилися, коли нам запропонували перевірити).
Поважному патріоту у його благородній справі допомагає соціальний працівник: жінка забирає і передає сітки волонтерам, які займаються їх подальшим камуфлюванням і передають військовим.
Віталій Іванович, попри вади зору, має веселу вдачу і плідно працює своїм трудом вже котрий рік поспіль. Десь щось зробити у хатнє господарство, підлаштувати, відремонтувати – з цими питаннями до Івановича.
До того ж, чоловік має багато захоплень. Він – радіолюбитель: розбирається в техніці, «ловить» рідкісні частоти, зустрічається з однодумцями. Також Віталій Іванович вправно користується смартфоном і ноутбуком, дізнається з їх допомогою новини, любить слухати аудіокниги.
Наші поважні волонтери не можуть натішитися, що приносять користь фронту і країні, наближають перемогу. А ми пишаємось, що такі люди живуть поряд із нами, діляться досвідом, життєлюбством і заряджають позитивом усіх навколо.