Допомога самотнім стареньким – моє покликання
Закупки, прибирання, готування, прання… Звучить як звичний день будь-кого з нас принаймні раз на тиждень. А у наших соцробітників – це щоденна робота. Яка ще й може повторюватись не один раз на день!
Кожного дня вони відвідують до 4-х підопічних. Для всіх потрібно виконати по декілька послуг, до всіх потрібно бути уважними.
Безперечно, праця нелегка… Але вона вартує усіх зусиль, адже отримувачі таких послуг – самотні старенькі або люди з інвалідністю. Самі вони вже не мають можливості виконувати ці прості побутові справи, попіклуватись про них – немає кому…І єдиний, на кого вони можуть покладатися – це соціальний робітник Дніпровського міського територіального центру.
Пані Ольга працює соцробітником вже 10 років. Каже, що роботу знайшла за оголошенням і з першого дня зрозуміла, що це її.
“Допомога самотнім стареньким підопічним – моє покликання. Я навіть іду до них не як на роботу, а як додому, до сім’ї. Тож це моє не професійне, а цілком звичне життя. Найбільше задоволення приносить спілкування. Підтримати розмову, дати чи навіть попросити пораду для себе”, – ділиться Ольга.
Для кожного підопічного його соціальний робітник – як “промінь сонця в день похмурий у віконце”. Ось, наприклад, Мая Кирилівна дуже прив’язана до своєї помічниці Олі:
“Це мої руки, мої ноги, очі, моє все. Вона приходить до мене 2 рази на тиждень – чекаю її завжди з нетерпінням. Допоможе з усім: принесе продукти і ліки, прибере у квартирі, супроводить до лікаря. Вона навіть хобі моє підтримує – я дуже люблю кросворди, тож Оля завжди принесе новий з покупками. Але найголовніше для мене те – що Оля завжди рада поспілкуватись, адже я самотня і більше не маю з ким особливо поговорити чи поділитись переживаннями”.
Продовжуємо піклуватись про тих, хто найбільше цього потребує!